- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (135) »
щтнУкшсііщтГ5
АРТУР КОНАН ДОЙЛЬ
Пригоди Шерлока Холмса
в 4-х томах
https://vk.com/with_books
1
2
3
УДК 82-312.4
ББК 84.4ВЕЛ
Д62
Після появи наприкінці 1880-х - на початку 1890-х років творів
Артура Конан Дойля про знаменитого приватного детектива Шерлока
Холмса (повісті «Етюд у багряних тонах», «Знак чотирьох» та цикл
оповідань «Пригоди Шерлока Холмса») ім’я їхнього автора набуло
світової слави. Читачі багатьох країн з нетерпінням чекали від нього
нових оповідань та повістей, на сторінках яких діяв би цей «самітник із
Бейкер-стріт». Секрет такого успіху - не тільки в неабиякій
винахідливості й спостережливості, притаманних Дойлевому героєві, а
насамперед у життєвості, правдивості цього образу. «Герой Конан
Дойля - єдиний літературний персонаж від часів Діккенса, що міцно
увійшов у життя й мову народу», - наголошував сучасник автора,
відомий майстер слова Ґілберт Кійт Честертон.
Цей том - другий із чотиритомного видання, до якого увійшли в
українському перекладі усі твори англійського класика про пригоди
Шерлока Холмса.
Художнє оформлення
Олексія Мачинського
Перекладено за виданням:
Sir Arthur Conan Doyle.
Sherlock Holmes, Wordsworth Editions Limited, 1989
ISBN 978-966-01-0447-1 (укр., цикл творів)
ISBN 978-966-01-0449-5 (укр., том II, «Веселка»)
ISBN 978-966-10-1728-2
© Володимир Панченко, український
(укр., том II, «Навчальна книга - Богдан»)
переклад, 2010
4
© Олексій Мачинський,
© Видавництво «Веселка», підготовка
художнє оформлення, 2010
видання, 2010
Собака Баскервілів
ПОВІСТЬ
5
6
Дорогий Робінсоне! Вам я завдячую тією
легендою з Заходу, що вперше заронила мені
думку про цю цікаву історію. За це і за всю
допомогу, що Ви надавали мені в її розвитку,
дякую Вам.
Безмежно відданий Вам
А. Конан Дойль
1. Містер Шерлок Холмс
Містер Шерлок Холмс, - він зазвичай прокидався пізно, окрім тих досить
частих випадків, коли зовсім не лягав спати, - сидів за столом і снідав. Я стояв на
килимку біля каміна й крутив у руках ціпок, який забув наш учорашній відвідувач.
То був чудовий, товстий дерев’яний ціпок із набалдашником - з тих, які звуться
«вагомими доказами». Трохи нижче від набалдашника була срібна табличка, десь
із дюйм завширшки. На ній виднів напис: «Джеймсові Мортімеру, Ч.К.Х.Т., від
друзів із ЧКЛ» і рік: «1884». Одне слово, то був ціпок, подібний до тих, з якими
колись ходили старомодні лікарі, - важкий, солідний, міцний.
- Ну, Ватсоне, що ви скажете про нього?
Холмс сидів до мене спиною, тож я був певен, що він не бачить, що я роблю.
- Звідки ви знаєте, що я роблю? Я ладен подумати, що у вас очі на потилиці.
- Очей, на жаль, немає, зате є начищений срібний кавник, що стоїть переді
мною, - відповів він. - Але й справді, Ватсоне, що ви сказали б про ціпок нашого
відвідувача? Ми з вами його проґавили й не знаємо, чого він приходив, тож
доведеться звернути увагу на цей випадковий сувенір. Огляньте його й спробуйте
відтворити за ним власника, а я послухаю.
- Як на мене, - почав я, намагаючись якомога більше дотримуватись методів
мого друга, - цей доктор Мортімер - підстаркуватий медик, шанований усіма
знайомими, якщо вони наділяють його такими подарунками.
- Добре! - мовив Холмс. - Чудово!
- Я також гадаю, що це, мабуть, сільський лікар, якому доводиться багато
ходити пішки.
- Звідки ви це взяли?
7
- Бо його ціпок, колись дуже показний, нині так стерся, що я не уявляю його в
руках міського лікаря. Товстий залізний наконечник зовсім стертий - хазяїн,
мабуть, пройшов з ним чимало миль.
- Справді переконливо! - зауважив Холмс.
- Знову-таки напис: «Від друзів із ЧКЛ». Мені здається, що літери «КЛ»
означають «клуб», радше за все мисливський, членам якого він надавав медичну
допомогу, тож вони і вшанували його цим скромним подарунком.
- Ви справді перевершили самого себе, Ватсоне,- мовив Холмс, умощуючись
глибше в кріслі й запалюючи цигарку. - Мушу відзначити, що ви, описуючи з
притаманною вам люб’язністю мої невеличкі загадки, звичайно недооцінюєте
власні здібності. Якщо ви самі не випромінюєте світла, то в усякому разі
проводите його. Є люди, що не відзначаються талантом, зате мають дивовижну
силу збуджувати його в інших. Я ваш вічний боржник, любий мій друже.
Я ніколи ще не чув від нього таких слів і хотів би зізнатися, що ці слова
принесли мені неабияке задоволення, бо Холмсова байдужість до мого захоплення
ним і до всіх моїх спроб розповісти про його методи, не раз брала мене за живе.
До того ж, я пишався тим, що зумів не лише опанувати, а й застосувати на
практиці його метод, отримавши заслужену похвалу. Проте Холмс узяв з моїх рук
ціпок і з хвилину оглядав його просто так. Потім, чимось несподівано
зацікавившись, відклав цигарку, підійшов до вікна й заходився розглядати ціпок
тепер уже крізь лупу.
- Цікаво, хоч і елементарно, - мовив він, повертаючись на своє улюблене
місце в кутку канапи. - Дещо в
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (135) »