ЧОБАН-ЗАДЕ Бекір Вагапович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Поет, тюрколог. Класик кримськотатарської літератури.

З міщанської родини. Батько – пастух.

Народився 15 травня 1893 р. в с. Карасувбазарі Сімферопольського повіту Таврійської губернії Російської імперії (нині – м. Білогірськ Автономної Республіки Крим України).

Розстріляний більшовиками 13 жовтня 1937 р. в м. Баку СРСР (нині – столиця Республіки Азербайджан).

Навчався в Константинопольському ліцеї «Султани» (1909-1914), закінчив історико-філологічний факультет Будапештського університету (1916-1919).

Працював викладачем Східної Академії (1919-1920), Таврійського університету (1920-1922), завідуючим татарським відділом губернського відділу народної освіти (1922-1924), викладачем (1924-1925), деканом східного факультету (1925-1927) Азербайджанського державного університету, заступником завідуючого Азербайджанською філією Академії наук СРСР.

Учасник першої Світової війни (1914).

Член КримЦВК (1921-1925).

Голова наукової ради Всесоюзного комітету нової тюркської абетки (1927).

Дійсний член Інституту Сходу в Москві (1928).

Дійсний член Азербайджанського відділення Закавказького філіалу Академії СРСР (1932).

Дійсний член Азербайджанського філіалу Академії СРСР (1935).

Дійсний член Азербайджанського НДІ педагогії і психології.

Член Паризького лінгвістичного товариства (1935).

Друкувався в низці стамбульських газет, журналі «Туран».

Як учений дебютував доробком «Сингармонічні невідповідності, що здаються в «Кодексі Куманікусі» (1919).

Потім настала черга низки статей, підручників кримськотатарської мови і літератури для шкіл і вищих учбових закладів.

Усього після себе Ч. залишив понад 120 наукових статей з питань алфавіту, орфографії, термінології тюркських (кримськотатарської, азербайджанської, узбецької, туркменської, казахської, турецької та інших), а також угорської, німецької, французької.

Як поет дебютував в збірнику «Молоді татарські письменники» поемою «Де твоя ненька» (1913).

Перу Ч. також належать «Моя мама» (1915), «Народжений я в домі», «В літній вечір у дворі», «Мавка» (усі – 1917 ), поетичний щоденник «Звуки сопілки» (1919-1920), збірка «Боран» (1928).

Заарештували Ч. за обвинуваченням «у пропаганді буржуазно-націоналістичних ідей» і після 20-хвилинного суду винесли смертний вирок.

Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР (1957).

У м. Білогірськ встановлено пам’ятник землякові (2001).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – Д. Сейдамет, Х. Чапчахчі, В. Ібраїмов, Р. Ахундов, С. Хаттатов, С. Агамеліогли, І. Мещанінов, Д. Масарош та ін.

***

УНИКАТИ ПОРОЖНІХ СУПЕРЕЧОК, з творчого кредо Б. Чобан-заде

Що стосується того, що ...праця (підручник «Кримськотатарська наукова граматика» – авт.) написана мовою османською, то це було викликано бажанням не включатися в нескінченні до цього дня суперечки про діалекти, уникнути використання незрозумілих, вигаданих термінів, нарешті, забезпечити ефективне використання її в ширших колах.

ЗГИНЕМО РАЗОМ, з вірша Б. Чобан-заде «Хмарини, хмарини» у перекладі В. Бушакова

Хмарини, хмарини!

Мандрівні хмарини,

Чонгару й Китаю

Сягаючі хмарини!

……………………..

Хмарини, хмарини,

Померти так хочу,

А помру, – на небі

Веселитись схочу!

…………………………

Хмарини, хмарини,

Звідкіля пливете?

Чи з села й від неньки

Звісточку несете?

Позовіте мене в мандри, білокрилі,

І ми згинемо разом на небосхилі!

СТВОРИВ ЗАСАДИ НАУКИ, з оцінки наукової діяльності Б. Чобан-заде Д. Урсу

Сучасні лінгвісти-тюркологи рідко звертаються до наукової спадщини кримського ученого. Це відбувається частково за незнанням його праць і їх відсутності в бібліотеках, частково ж через те, що філологічна наука за останні 60-70 років пережила величезні зміни. Іншими словами, змінилася сама парадигма науки. Відкриття Б. Чобан-заде, Є. Поліванова і багатьох інших передових учених нині сприймаються як щось хрестоматійне, загальновідоме.

ВЛАДНИЙ І БЕЗСТРАШНИЙ, з довідки ГПУ у справі Б. Чобан-заде

Молодик... з глибокою і широкою європейською освітою, значним політичним темпераментом, владний і безстрашний, здібний публіцист і поет; користується серед татар необмеженим впливом.

АНТИРАДЯНСЬКИЙ ДЖИГІТ, з показань на допиті О. Дерен-Аєрлі

Він пропонує до всіх питань підходити по-джигітськи, не по-міщанськи, що треба мати джигітську здатність і умілість при підході до всяких питань...

Чобан-заде й інші націоналісти цю ідею широко агітували як у пресі, так і в усних доповідях.

ВКАЗУЮ І НА ВЛАСНІ ПОМИЛКИ, з покаянного листа Б. Чобан-заде в газеті «Бакинський робочий» за 13 вересня 1929 р.

На першому тюркологічному з’їзді на початку 1926 р. в Баку я остаточно перейшов на бік культурної революції на Сході і порвав всякі зв’язки з буржуазією і її прикажчиками. З літа 1926 року почав запеклу боротьбу з милліфірковцями...

З того часу мною написана низка статей і поем, недвозначно направлених проти націоналістів і буржуазних інтелігентів. В даний час працюю над статтею «Курултайщина і націоналізм в кримськотатарській літературі», де вказую і на свої помилки.

НАПРЯМ – ДЕМОКРАТИЧНИЙ, з дослідження А. Зарубіна і В. Зарубіна «Крим в 1917 році: від ейфорії березня до конфронтації жовтня»

У довідці, підготовленій для ГПУ, мабуть, в 1922 (1923) р., знаходимо цікавий пасаж: «Політичний напрям всіх цих людей (перелічуються Сейдамет, Айвазов, Хаттатов, Чобан-заде, Челебієв, Тімурджан-одобаш, Боданінський (У.), Чапчакчі– авт.) абсолютно однаковий. В той же час цю групу не можна назвати партією. У неї немає справжньої, явної партійної організації. Якась організація, мабуть, є, але не партійна, а гурткова (хоча в широкому національному масштабі). У неї немає явної, точно встановленої програми і тактики...

...Напрям цієї групи (можна назвати її мілліфірковцями, курултайцями, народно-національною партією), поза сумнівом, демократичний... У вигляді ідеалу уявляє собі федеральний зв’язок вільного демократичного Криму з такою ж