коли була ще студенткою Академії музики в Нотемптоні. Падеревський запитав її, чи бувала вона
з тих пір в старій Академії музики.
– Так, я часто приходжу в стару церкву і, займаючи там своє колишнє місце, люблю думати про те, наскільки я тепер щасливіша, ніж могла б мріяти раніше.
Її відповідь зацікавила Падеревського. На якийсь час він перестав їсти і задумався, здивований, а
потім сказав:
– Дивно, ви хочете сказати, що зараз щасливіші, ніж коли вам було 18 років і ви мріяли про
майбутнє?
– Саме так, – відповіла пані з посмішкою.
Тоді Падеревський присунувся до неї ближче і сказав:
– Мадам, я б дуже хотів познайомитися з вашим чоловіком.
НЕ ВБИВАЙТЕ ПІАНІСТА, бувальщина
Якось композитор Ігнацій Падеревський виступав з концертом у Лондоні. У залі було дуже
задушливо, і деякі панянки попрохали відчинити вікна, після чого в залі задув сильний протяг.
Падеревський перестав грати і звернувся до панянок:
– Я прошу вас зачинити вікна. Не можна ж відразу одержувати два задоволення: слухати музику і
вбивати піаніста!
