до того як за допомогою камінчиків моделюються взаємозв’язки кількісні.
Тобто, у традиційного аналізу реальних ситуацій методом проб і помилок є «інформаційна
альтернатива» – відобразити дану ситуацію за допомогою слів і здійснювати необхідні
дослідження одержаного відображення методами Аристотелевого органону, тобто підмінити
фізичне моделювання інформаційним.
І ПОМИЛКИ СТАЮТЬ ЗАКОНАМИ, з статті М. Брусенцова «Формальна логіка і творчий
інтелект»
Відомо, що формальна логіка зовсім не в гарних стосунках із здоровим глуздом, бо вона
неадекватно відображає реальність. Вона займається не суттю буття, а лише формами
відображення суті, абстрагуючись від їх змісту, так що «формальна» означає «беззмістовна», якщо
не вбачати її вміст в самих формах. На думку Д. Гілберта і В. Акермана, така логіка «робить
можливим успішне осягнення проблем, перед якими принципово безсило чисто змістовне логічне
мислення».
Практична неспроможність завжди була актуальною проблемою логіки. Тепер же, в епоху
інформатизації, ця проблема придбала надзвичайне для нашого життя значення. І річ не стільки в
безуспішності спроб створити штучний інтелект, як в деградації природного, творчого інтелекту
людей, які привчаються і змушувані керуватися не здоровим глуздом, а правилами логіки, що
«успішно» й здійснюється.
Впродовж останнього сторіччя в результаті алгебраїзації логіки її парадокси виявилися з
безперечною очевидністю, проте, разом з тим, обумовлені ними помилки виявляються
нерозпізнаними і набирають сили повноправних законів і правил.
...Ясно, що логіка потребує невідкладного корінного удосконалення, оздоровлення. Проте
численні спроби вирішення цієї насущної проблеми не досягли мети.
ЧАС ПОКАЖЕ, з книги Б. Малиновського «Творець першого та єдиного в свiтовi трійкового
комп’ютера «Сетунь»
Перший рiк навчання вiн не стiльки вчився, скiльки спав, намагаючись сном i лiками перемогти
туберкульоз, що почався. І йому це вдалося! Коли здоров’я поправилося, вiн не лише надолужив
згаяне, але i став одним з найуспiшніших студентiв.
У 1953 р. пiсля закiнчення iнституту його направили на роботу до СКБ при Московському
унiверситетовi, а потiм до проблемної лабораторiї з розробки ЕОМ для використання в навчальних
закладах.
...Розбирали хиби iснуючих машин, прикидали систему команд i структуру (те, що тепер
називають архiтектурою), розглядали варiанти технiчної реалiзацiї, схиляючись до магнiтних
елементiв, оскiльки транзисторiв ще не було, лампи вiдразу виключили, а сердечники i дiоди
можна було дiстати й усе зробити самим. На одному з семiнарiв (23 квiтня 1956 р.) за участю
Соболєва задача створення малої ЕОМ була поставлена, сформульованi основнi технiчнi вимоги.
Керiвником i спочатку єдиним виконавцем розробки нової ЕОМ був призначений Брусенцов.
Зауважимо, що мова йшла про машину з двійковою системою числення на магнiтних елементах.
Саме тодi у Брусенцова виникла думка використовувати трійкову систему числення. Вона
дозволяла створити дуже простi i надiйнi елементи на магнiтних пiдсилювачах, що працювали в
iмпульсному режимi.
Вiн розробив i зiбрав схему трійкового суматора, що вiдразу ж i надiйно запрацював. С. Л.
Соболєв, дізнавшись про його намiр створити ЕОМ з використанням трійкової системи числення,
гаряче пiдтримав задум i подбав про те, аби допомогти молодими спецiалiстами.
У 1958 р. спiвробiтники лабораторiї (до цього часу їх набралося майже 20 осіб) своїми руками
виготовили перший зразок машини. Якою ж була їхня радiсть, коли усього на десятий день
комплексної наладки ЕОМ запрацювала! Такого в практицi наладчикiв розроблювальних у тi роки
машин ще не було! Машину назвали «Сетунь» – за назвою рiчки неподалiк вiд Московського
унiверситету.
Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР серiйне виробництво ЕОМ «Сетунь» було доручено
Казанському заводу математичних машин. Перший зразок демонструвався на ВДНГ. Казанський
завод випустив 50 ЕОМ, 30 з яких працювали у вищих навчальних закладах СРСР.
Правий чи не правий М. П. Брусенцов – покаже час. Зi свого боку, наведу лише один факт. У
груднi 1993 р. я зустрiвся з вiдомим спецiалiстом в галузi комп’ютерної науки професором С. В.
Клименком, який працює в обчислювальному центрi iнституту фiзики високих енергiй (м.
Протвино Московської областi). Учений щойно повернувся зi США, де на прохання американської
сторони прочитав невеличкий курс лекцiй з iсторiї розвитку комп’ютерної науки i технiки. На моє
питання – про що i про кого запитували його американськi слухачi, вiн вiдповiв: «Чомусь тiльки
про Брусенцова i його машину «Сетунь».
Ми ж, як i ранiше, вважаємо – немає провидцiв на батькiвщинi! А може, цікавість американцiв до
трійкової ЕОМ i її творця не випадкова?
І САМ НЕ ГАМ, І ДРУГОМУ НЕ ДАМ, з розвідки А. Ковалевського «Якби Брусенцов жив на
Заході, він би заснував Intel»
«Сетунь» виявилася дуже надійною машиною. Експериментальний зразок, зібраний 1957 року,
працював півтора десятиліття (!), причому з 4 тисяч його елементів замінили унаслідок відмов
лише 3, всі – на першому році експлуатації.
Говорили про нерозвиненість логічних можливостей «Сетуні», оскільки в наборі її команд є тільки
одна логічна операція – множення тритів (порозрядне множення). Але й для двійкових логічних
машин існує всього одна операція – складання. І нічого, користуємося...
На жаль, відстояти «Сетунь» не вдалося – машину, яка практично безвідмовно пропрацювала 17
років, розрізали й викинули. Нове начальство вважало, що займатися розробками ЕОМ – не справа
вузу.
До машини виявили значну цікавість за кордоном. Зовнішторг одержав заявки з низки країн
Європи. ...Проте чиновники переконали О. М. Косигіна ...»Сетунь» не віддавати, разом з тим
перешкоджаючи нарощуванню її
