ОРЛАЙ Іван Семенович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Медик, освітянин, історик, письменник, перекладач.

З родини священика.

Народився в 1770 р. в с. Паладі Угорської Руси (нині – с. Руські Комарівці Ужгородського району

Закарпатської області України).

Помер 27 лютого (11 березня) 1829 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Навчався в Мункагському, Унгварському народних училищах, Унгварській архігімназії, Велико-

Варадській академії (1787-1788), Львівському університеті (1788-1789), богословському

факультеті Пештського університету (1789-1790), закінчив Петербурзьке медико-хірургічне

училище (1791-1793).

Працював викладачем Велико-Карловської гімназії вищих наук (1790-1791), помічником вченого

секретаря Медичної Колегії (1793-1794; 1797-1798), лікарем лейб-гвардії Його царської

Величності Семенівському полку (1798-1799), Санкт-Петербурзького поштамту (1799-1805), гоф-

хірургом при імператорському дворі (1800-1808), ординатором Сухопутного генерального

шпиталю (1812-1813), директором Ніжинської гімназії вищих наук (1821-1826), одеського

Рішельєвського ліцею (1826-1829).

Член Московського товариства дослідників природи, Товариства історії і старожитностей

російських, Віленського медичного товариства, Альтенбурзького ботанічного саду, Єнського

мінералогічного товариства, Ерлангенського фізико-медичного товариства.

Почесний член Медико-хірургічної академії (1817), Віленського університету, Казанського

товариства аматорів вітчизняної словесності.

Друкувався в журналах «Північний вісник», «Записки, видавані від Департаменту народної

освіти», «Праці і нотатки Товариства історії і старожитностей російських».

Як освітянин дебютував проектом «Про виклик до Росії іноземних вчених зі слов’янського

племені, а найкраще з карпато-русин, котрі одержали звання професорів в Австрії і здатних

викладати російською мовою» (1803).

Потім настала черга наступних доробків: «Коротка історія про карпато-русин» (1804), «Dissertatio sislens doctrinas de viribus naturae medicatricibus etc.» (1807), «Oratio in laudes Russiae principum etc.»

(1809), «Про перетворення училищ у Росії», «Про необхідність навчатися переважно вітчизняній

мові і дещо про вивчання мов іноземних» (обидва – 1825), «Про південний захід Росії» (1826).

Брав активну участь як перекладач у підготовці Медичною Колегією до друку «Observationes Medico-Chirurgorum Ruthenici Imperii».

Перу О. низка віршів, серед яких і елегія на смерть імператора Олександра I.

Значна кількість праць залишилося в рукописах.

Наш земляк висловлювався за створення послідовної спадкоємної системи учбових закладів, починаючи з початкових і закінчуючи вищими. Вважав, що в умовах нерозвиненості мережі

російських університетів ведуче місце в підготовці державних службовців належить ліцеям.

Особливе значення надавав зв’язку навчання з потребами окремих областей, рекомендуючи

вивчати в губернських гімназіях мови тих народів, з представниками яких будуть зустрічатися

випускники. Просування по службі наш земляк пов’язував насамперед з освітнім рівнем.

На приватні пансіонати, які переслідують головним чином комерційні цілі, не покладався.

Власне велике зібрання книг, рукописів і колекцій частинами пожертвував різним бібліотекам і

товариствам.

Серед друзів та близьких знайомих О. – М. Гоголь, І. Гете, М. Балугьянський, О. Мокрицький, В.

Кукольник, Я. Вілліє, П. Павлович, Є. Болховітінов, Г. Терлаїч, П. Лодій, Ф. Янкович та ін.

***

ЦАРСТВО РОЗУМУ

, життєвого кредо І. Орлая

Зводити царство розуму.

НАВЧИМО РОСІЯН, з доповідної записки І. Орлая М. Новосильцеву від 5 березня 1803 р.

Надзвичайно легкий, вірний і дійовий засіб – мати незабаром талановитих і знаючих викладачів, які могли б в найтриваліший термін викладати науки російською. Засіб цей полягає в запрошенні

іноземних наставників слов’янського походження, і переважно карпаторосів, оскільки вони

зазвичай знають грунтовно церковнослов’янську мову.

ДУМКИ ВИСЛОВЛЮВАТИ ВІЛЬНО, виписка з «Журналу конференції Ніжинської гімназії

вищих наук»

Пан директор виявив своє бажання, аби кожний з присутніх на засіданнях думки щодо

керівництва і управління гімназією висловлював не боячись і вільно, хоча б трапилося так, що

деякі з них не співпадали б з точкою зору, запропонованою самим паном Директором, а судження, котрі виявляться важливими , записувати в параграфах журналу під його ім’ям.

ВАШ СИН ЛІНУЄТЬСЯ, з листа І. Орлая В. Гоголю-Яновському

28 березня 1824 р.

Шкода, що ваш син (Микола Гоголь – авт.) іноді лінується, але коли приймається за справу, то і з

іншими може порівнятися, що і доводить його чудові здібності.

ОДВІЧНА ІСТОРИЧНА ПРАВДА, з розвідки О. Миколаєнка «Учитель і його учні»

На початку XIX ст. у Росії виникла необхідність проведення державної реформи системи освіти.

Однак підготовлених вітчизняних кадрів не вистачало. ...Опікун Петербурзького учбового округу

М. Новосильцев, якому було доручено виконання цього завдання, спробував вирішити це

питання без утруднення. Він звернувся за допомогою до І. С. Орлая... Чому такий

високопоставлений державний діяч визнав за потрібне звернутися до Орлая?

...Орлай здійснив запаморочливу кар’єру. У 1801 р. як придворний медик нового царя Олександра

I в ніч палацового перевороту чергував біля тіла мертвого імператора Павла. Він же, Орлай, підписав медичний висновок про смерть.

...І.Орлай своєю діяльністю практично першим звернув увагу російської громадськості на

існування, потреби і національні прагнення населення Карпатської Русі. Саме у цьому він бачив

одвічну історичну правду.., прагнення слов’янських народів до злиття в могутньому руслі

слов’янства. У цьому ж дусі він і виховував своїх учнів.

ПОНАД УСЕ – БЛАГО БАТЬКІВЩИНИ, з повісті І. Золотусського