БУЛГАКОВ Михайло Опанасович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник. Криптонім – М. Б.

З викладацької родини. Батько, Булгаков О., – професор Київської духовної академії.

Народився 3 (15) травня 1891 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 10 березня 1940 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Навчався в Київських гімназіях №2 (1900-1901) і №1 (1901-1909), закінчив медичний факультет

Київського університету (1909-1916).

Служив хірургом в одному з саратовських, київських, кам’янець-подільських, чернівецьких,

владикавказьких шпиталів, працював земським лікарем, кореспондентом газети «Гудок»,

асистентом режисера МХАТ, секретарем Головполітосвіти при Наркомосвіти.

Друкувався в газетах «Напередодні», «Кавказька газета», «Гудок», «Кавказ», «Робітник»,

«Грозний», журналах «Медичний працівник», «Відродження», «Росія».

Як літератор дебютував фейлетоном «Майбутні перспективи» в газеті «Грозний» (1919).

Потім настала черга наступних доробків: «Начерки земського лікаря» (1919), «Самооборона»

(1920), «Багряний острів» (1924), «Дияволіада» (1925), «Собаче серце», «Фатальні яйця» (усі –

925), «Нотатки юного лікаря» (1925-1926), «Біла гвардія» (1925-1927), «Дні Турбіних», «Трактат

про життя», «Зойчина квартира» (усі – 1926), «Біг» (1926-1928), «Майстер і Маргарита» (1928-

1940), «Життя пана де Мольєра» (1932-1933), «Кабала святенників» (1936), «Нотатки покійника»

(1936-1937), «Останні дні» (1937).

Особисте життя нашого земляка не було простим. Певний час він вживав наркотики (1917-1918).

Перебуваючи за мобілізацією в збройних силах Української Народної Республіки, наражаючись на

неабияку небезпеку, дезертирував. Дружина Т. Лаппа не наважилася виносити дитину, якою

завагітніла, бо Б. на той час безперервно вживав морфій.

Нарешті його твори були десятиліттями були заборонені в СРСР.

Нині київський будинок за адресою Андріївський узвіз, 13, де мешкав письменник, прикрашає

меморіальна дошка. Тут відкрито меморіальний музей його імені.

В столиці України є вулиця М. Булгакова (1981).

Художник, заслужений скіф Донецької області В. Шендель першим зобразив на полотні діючих

осіб роману «Майстер і Маргарита».

Актори Національної опери України поставили балет-фантасмагорію «Майстер і Маргарита»

(2007).

Автор всесвітньо відомого мюзиклу «Христос – Суперзірка» лорд Ендрю Ллойд Уеббер

продовжує роботу над мюзиклом за романом Б. «Майстер і Маргарита».

Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Покровський, В. Катаєв, С. Заяїцький, П. Зайцев, І.

Воскресенський, М. Пяжнін та ін.

***

НЕ ШКОДУВАТИ ЛАСКИ

, з життєвого кредо

М. Булгакова

Ласка – єдиний спосіб, можливий в обходженні з живою істотою.

ГРОШЕЙ НЕ БУДЕ, з повісті М. Булгакова «Дияволіада»

В той час, як всі люди стрибали з однієї служби на іншу, товариш Коротков міцно служив в

Головцентрбазсірникматі (Головна Центральна База Сірникових Матеріалів) на штатній посаді

діловода і прослужив в ній цілих 11 місяців.

Пригрівшись, ніжний, тихий блондин Коротков абсолютно витравив у себе в душі думку, що

існують на світі так звані мінливості долі, і прищепив замість неї упевненість, що він – Коротков –

служитиме на базі до закінчення життя на земній кулі. Проте, на жаль, вийшло зовсім не так...

20 вересня 1921 року касир Сірмату накрився своєю осоружною вухатою шапкою, поклав у

портфель смугасту асигновку і виїхав. Це було об 11годині після півночі.

Повернувся ж касир о 4 1/2 годині після полудня, абсолютно мокрий. Приїхавши, він струсив з

шапки воду, поклав шапку на стіл, а на шапку – портфель і сказав:

– Не напирайте, панове.

Потім пошарив навіщось у столі, вийшов з кімнати і повернувся за чверть години з великою

мертвою куркою із звернутою шиєю. Курку він поклав на портфель, на курку – свою праву руку і

мовив:

– Грошей не буде.

– Завтра? – хором закричали жінки.

– Ні, – касир замотав головою, – і завтра не буде, і післязавтра.

РОЗРУХА – В ГОЛОВАХ, вибрані місця з роману М. Булгакова «Собаче серце»

Терором нічого поробити не можна з твариною, на якому би ступені розвитку вона ні знаходилася.

Це я стверджував, стверджую і буду стверджувати. Вони дарма думають, що терор їм допоможе.

Ні, не допоможе, яким би він ні був: білим, червоним і навіть коричневим! Терор паралізує

нервову систему.

… Їжа – штука хитра. Їсти треба вміти, а уявіть собі – більшість людей їсти зовсім не вміють.

Потрібно не тільки знати, що з’їсти, але й коли і як. І що при цьому говорити. Якщо ви піклуєтеся

про своє травлення, маю добру пораду – не говоріть за обідом про більшовизм і медицину. І –

боже збав – не читайте до обіду радянських газет. Пацієнти, які не читають газет, почуваються

чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати «правду», – втрачали у вазі.

…З 1903 року я живу в цьому будинку. І ось протягом цього часу аж до березня 1917 року не

траплялося жодного випадку – підкреслюю червоним олівцем, жодного! – щоб з нашого під’їзду

внизу при незамкнених дверях пропала бодай одна пара калош. У березні 17-го року в один

прекрасний день пропали всі калоші.

Чому, коли почалася вся ця історія, усі стали ходити в брудних калошах і валянках мармуровими

сходами? Чому калоші потрібно тепер замикати? І ще приставляти до них солдата, щоб хтось їх не

поцупив?

Чому забрали килим з парадних сходів? Хіба Карл Маркс забороняє тримати на сходах килими?

Хіба де-небудь у Карла Маркса сказано, що 2-й під’їзд калабухівського будинку на Пречистенці

треба забити дошками і ходити через чорний двір? Кому це потрібно?

…Розруха. Це – міраж, дим, фікція. Що таке ця ваша розруха? Баба з ключкою? Відьма, що вибила

все скло, згасила всі лампи? Так її зовсім і не