ЛИТВАК Анатолій Михайлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Кінорежисер. Творець першого в світі антифашистського фільму «Визнання нацистського

шпигуна» (1939).

З дворянської родини.

Народився 5 травня 1902 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 16 грудня 1974 р. в м. Неї-Сюр-Сені (Франція).

Навчався на філософському факультеті Петроградського університету.

Працював режисером фабрики «Півзахідкіно» (1922-1923), декоратором, асистентом режисера,

режисером в Парижі (1924-1929), режисером голлівудських студій «Wamer Brothers» і «XX

Century Fox» (1936-1964).

Служив, беручи участь у військових діях, в армії США (1942-1946).

Лауреат премії гільдії режисерів Америки (1949).

Володар призу Венеціанського міжнародного кінофестивалю.

Кавалер французьких ордена Почесного легіону і Військового Хреста.

Знімав комедії, пригодницькі стрічки, мелодрами.

Як кінорежисер дебютував фільмом «Тетяна» (1923).

Потім настала черга стрічок «Серце і долари» (1924), «Найюніший піонер» (1925), «Доллі робить

кар’єру» (1932), «Пісня однієї ночі», «Цей старий шахрай» (обидва – 1933), «Екіпаж», «Кале

Дувр» (обидві – 1935), «Маєрлінг» (1936), «Жінка, яку я кохаю» (1937), «Товариш» (1937),

«Дивовижний доктор Кліттерхауз» (1938), «Сестри» (1938), «Все це і небо на додаток» (1940), «Це

перш за все» (1942), «Нацисти наступають» (1943); «Розділяй і володарюй» (1943): «Битва за

Росію» (1944), «Битва за Китай» (1944), «Війна прийшла до Америки» (1945), «Довга ніч» (1947),

«Зміїна яма» (1948), «Рішення перед світанком» (1951), «Акт любові» (1954), «Глибоке синє море»

(1955), «Подорож» (1958), «П’ять миль опівночі» (1962), «Ніч генералів» (1967).

Не сприйнявши більшовицького режиму, емігрував: спочатку – до Франції (1925), потім – до

Німеччини (1929), а далі – до США (1936).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Є. Вахтангов, В. Меєрхольд, Ф. Капра, С. Лорен, С.

Магарілл, М. Бабанова, Я. Кіпур, Л. Харвей, М. Шнайдер, Х. Бор, Ш. Ванель, Ж.-П. Омон, Ш.

Буає, К. Кольбер, Е. Робінсон, Е. Флінн, Б. Дейвіс, Х. Богарт, К. Трейвор та ін.

***

ОЧИМА СОЛДАТІВ

, з життєвого кредо А. Литвака

Я щасливий, що бачив війну радянського народу так, як бачили її солдати.

УСПІХ, УСПІХ, ЩЕ РАЗ – УСПІХ, з статті В. Шелохаєва «Литвак Анатолій Михайлович»

Справжній успіх прийшов до нього з постановкою «Маєрлінга». Це була найбільш зріла робота:

високий рівень культури, ерудиція, добрий смак, інтуїція художника допомогли з граничною

достовірністю показати епоху, прикмети побуту і часу, зовнішню атрибутику Габсбурзького

імператорського двору і разом з тим максимально «олюднити» хрестоматійні, майже умовні

історичні персонажі.

Роман кронпринца Рудольфа і юної Марії Вечери з’явився на екрані як історія великого кохання.

Істотне значення мав при цьому вибір виконавців головних ролей. Здатність «вгадати» актора,

побачити його основні переваги і уміло їх використовувати стала невід’ємною рисою

режисерського таланту... Успіх фільму означав визнання високого рівня професіоналізму.

З 1936 р. його ім’я надовго пов’язане з кінопродукцією Голівуду. У США Литвак досить швидко

завоював репутацію режисера, якого відрізняли добрий європейський смак, прекрасне відчуття

стилю, ретельність, відточеність найдрібніших деталей в роботі, організаторський талант і уміння

швидко досягати мети в рамках висунутих завдань. Завдяки цим якостям він як художник не мав

яскравої індивідуальності, створював стрічки, які мали практично постійний глядацький і

комерційний успіх.

...За загальним визнанням, кращим з них («воєнних» – авт.) був фільм «Битва за Росію». Вдало

комбінуючи уривки з радянських історико-патріотичних художніх фільмів («Олександр

Невський», «Петро Перший» тощо) і документальні кадри, Литвак зумів емоційно документально

достовірно показати всю тяжкість тих випробувань, які припали на долю радянського народу, його

стійкість і мужність в боротьбі з фашистською Німеччиною. Для зйомок режисер виїжджав на

фронт, певний час провів у Полтаві, звідки радянські і американські літаки вилітали на захід

бомбувати німецькі з’єднання. Під час одного з нальотів Литвака поранило.

...Низка зайнятих в його картинах артистів удостоювалися престижних нагород.

Останнім фільмом Литвака стала екранізація одного з кращих детективних романів відомих

французьких письменників П. Буало і Т. Насержака «Пані в автомобілі, в окулярах і з рушницею»

(1970). У ньому режисер залишився вірним собі: режисура, прекрасна акторська робота Стефані

Одран плюс всі необхідні доданки комерційного успіху.

ХОРЕОГРАФІЯ ДЛЯ РЕЖИСЕРА, зі спогадів Л. Лопато

У тому ж пансіоні проводив літо Давид Лішин. Він незабаром став чоловіком третьої російської

«бебі-балерини» Тетяни Рябушинської, котра походила з родини московських текстильних

фабрикантів-мільйонерів. Тетяна вчилася у Матільди Феліксівни Кшесинської і була гордістю її

школи.

Давид виїхав з нею згодом до Голівуду, де поставив хореографічні номери до декількох

американських фільмів, працюючи з кінорежисером Литваком.

ТЯЖІВ ДО ЄВРОПИ, з статті А. Палахнюка «Наші люди в Голівуді»

Під час Другої світовій час війни Анатоль Литвак працював в документальному жанрі, зокрема,

зняв одну з картин серіалу «За що ми воюємо» – «Битву за Росію», а в кінці сорокових років -

декілька блискучих тріллерів.

Найзнаменитішим фільмом Литвака після «Зміїної ями» стала «Анастасія. Таємниця Ганни» з

Інгрід Бергман і Юлом Бріннером в головних ролях, яка з величезним успіхом демонструвалася по

всьому світу (окрім СРСР, природно: історія спадкоємиці Романових, яка вижила, поставлена

емігрантом, – не кращий варіант для радянського прокату).

Всього в Америці режисер зняв 23 картини.

Не зважаючи на пошану голлівудських продюсерів, останні десять років життя Литвак вважав