ЛитВек: бестселлеры недели
Бестселлер - Сергей Овчинников - Евгений Водолазкин. Брисбен. Рецензия - читать в ЛитвекБестселлер - Сергей Овчинников - Гузель Яхина. Дети мои. Рецензия - читать в ЛитвекБестселлер - Ольга Викторовна Примаченко - С тобой я дома. Книга о том, как любить друг друга, оставаясь верными себе - читать в ЛитвекБестселлер - Ольга Викторовна Примаченко - К себе нежно - читать в ЛитвекБестселлер - Энди Вейер - Проект «Аве Мария» - читать в ЛитвекБестселлер - Патрик Кинг - Как контролировать эмоции - читать в ЛитвекБестселлер - Бенгт Янгфельдт - Нобели в России. Как семья шведских изобретателей создала целую промышленную империю - читать в ЛитвекБестселлер - Марк Мэнсон - Will. Чему может научить нас простой парень, ставший самым высокооплачиваемым актером Голливуда - читать в Литвек
Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Лозино-Лозинский Глеб

ЛОЗИНО-ЛОЗИНСЬКИЙ Гліб Євгенович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Авіаконструктор. Головний конструктор першої у світі багаторазової космічно-транспортної

системи «Енергія – Буран».

З дворянської родини. Батько, Лозино-Лозинський Є., – присяжний повірений.

Народився 25 грудня 1909 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 28 листопада 2001 р. в м. Москві (столиця РФ).

Закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут (1926-1930).

Працював інженером-конструктором Харківського турбогенераторного заводу (1930-1932),

Харківського авіаційного інституту (1932-1939), Ленінградського Центрального котлотурбінного

інституту (1939-1941), Київського заводу N43 (1941), обіймав посади від інженера-конструктора

до головного конструктора Конструкторського бюро Мікояна (1941-1967), головним

конструктором Московського машинобудівного заводу «Зеніт» (1967-1976), генеральним

директором і головним конструктором НВО «Блискавка» (1976-1994), головним конструктором

НВО «Блискавка» (з 1994).

Дійсний член Інженерної академії РФ (1990).

Дійсний член Інженерної академії України (1992).

Дійсний член академії авіації і повітроплавання РФ (1997).

Почесний член російської академії космонавтики ім. К. Е. Ціолковського (1994).

Двічі лауреат Державної премії СРСР (1950; 1952).

Лауреат Ленінської премії (1962).

Герой Соціалістичної Праці (1975).

Кавалер ювілейної медалі ім. академіка С. П. Корольова (1986).

Кавалер золотої медалі Всесвітнього салону винаходів, наукових досліджень і промислових

інновацій «Брюссель-Еврика-94» (1994).

Почесний авіабудівник СРСР (1989).

Кращий винахідник Міністерства оборонної промисловості Росії» (1997).

Вніс значний внесок в теорію і практику створення високошвидкісних маневрених літаків,

космічної техніки, включаючи систему Мрія»– «Буран». Брав активну участь у створенні

реактивних винищувачів МіГ-15, МіГ-17, МіГ-21, МіГ-25, МіГ-29, МіГ-31.

Серед друзів та близьких знайомих Л.-Л. – В. Глушко, А. Люлька, А. Мікоян, М. Гіндес, В.

Цвєтков, О. Єрьоменко, В. Таїров, І. Вовк, М. Бісноватов, В. М’ясищев, Р. Станкявічюс, І.

Іващенко та ін.


***

ЧИМ ВИДІЛЯТИСЯ,

з життєвого кредо Г. Лозино-Лозинського

Людина має своїми здібностями виділятися. За титулами ж ганяються лише ті, кому виділятися

більше нічим.

Був голод, зі спогадів Г. Лозино-Лозинського

Почалася громадянська війна, і влада в місті стала постійно змінюватися. Хто у нас тільки не був...

Поряд з нашим домом був міський суд. І нам на подвір’ї завжди стояли автомобілі чергових

«батьків міста». І ми знали: якщо вночі заводять авто, значить, назавтра відбудеться зміна влади.

Все це привчило нас швидко пристосовуватися до плинних умов існування, які часом були дуже

важкими.

Інколи, крім макухи, їсти було нічого. Пізніше, уже в Харкові, я бачив, як люди на вулиці падали й

помирали від виснаження – в 1933 році в Україні був голод.


КРИЛА РОЗІГРИЛИСЯ ДО 1500 ГРАДУСІВ, з розповіді Г. Лозино-Лозинського про перший

політ «Бурану»

Для мене два витки орбітального польоту протікали якось спокійно – доки човен в космосі,

особливої тривоги не повинно бути. Але, природно, вже з моменту подачі команди на

гальмування, це відбувалося за 22000 кілометрів до точки посадки в Байконурі, почалася велика

напружена увага – «як проходитиме політ траєкторією руху в атмосфері?».

Ось трохи західніше за африканське побережжя, на відстані понад 8000 км. від точки посадки, почалася атмосферна ділянка спуску. На висоті 100 км човен увійшов в атмосферу. Якщо до цих

пір ми акуратно одержували інформацію про те, де знаходиться корабель і який перебіг польоту,

то після входу в щільні шари атмосфери із-за сильного нагріву човен був оточений плазмою, котра

екранує будь-який радіозв’язок. Тому ми впродовж 20 хвилин з напругою чекали, коли ж корабель

загальмується до такої швидкості, за якої знову з’явиться радіозв’язок, і ми зможемо дізнатися, як

же він пройшов найвідповідальнішу ділянку шляху.

На цій ділянці траєкторії «Буран» подолав температурний бар’єр, передні кромки крила нагрілися

до температури понад 15000С і світилися так яскраво, що корабель можна було б бачити із землі як

рухомий предмет, що світиться. Нижня поверхня нагрівалася до температури приблизно 12500С.

Знаючи це, ми розуміли, що складаємо іспит на доказ того, якою мірою нам вдалося вирішити всі

завдання, пов’язані з такими умовами польоту.

Пройшло двадцять хвилин і було отримано звістку, що приблизно в заданій точці простору на

висоті 50 км човен з’явився, а оскільки з’явився – значить все пройшло більш-менш задовільно.

Ми зрозуміли, що перший, найсерйозніший іспит нібито склали непогано. Ще не можна було

сказати, що добре, але що непогано, вже було ясно.


СКОНСТРУЮВАВ ВИНИЩУВАЧ СУПУТНИКІВ, з розвідки М. Калашникова «Хрещення

вогнем. Вівтар перемоги»

Коли американці в 1970-і зайнялися розробкою важкого і неповороткого орбітального планера

типу «Шаттл», Москва скомандувала: робити повний аналог штатівського «човника» – повітряно-

космічний корабель «Буран».

Лозино-Лозинський лютував. Американський човен на цілу епоху відставав від його системи

«Спіраль» зразка 1966 року. Їй не потрібні були дорогі космодроми і стартові комплекси... Якщо

нахили орбіти «Шаттла» залежали від місцеположення космодрому, то «Спіраль» стартувала з

літака-разганяльника, – з найвигіднішого положення і в будь-якому напрямі. І якщо

аерокосмольоту «Спіраль» був потрібен всього один, невеликий розгінний ступінь, то «Шаттлу» –

три важкі ракетні блоки.

Але Кремль не послухав його. ...Не знайшлося в Кремлі розумного лідера, який зміг би розгледіти

проект, який обіцяє країні перемогу в боротьбі за ближній космос.

...Політбюро нагадувало зборище