КОМАР Антон Пантелеймонович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. Здійснив запуск першого на теренах СРСР бетатрона (1946). Перший завідувач

лабораторії фізики високих енергій в Інституті ядерної фізики (1963).

З селянської родини.

Народився 17 (30) січня 1904 р. в с. Березні Сквирського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Володарський район Київської області України).

Помер 14 березня 1985 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався в Білоцерківській гімназії, яку більшовики реформували в трудову школу (1917-1920), закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту (1924-1930).

Працював сторожем, препаратором фізичного кабінету Білоцерківського механічного

технікуму (1920-1924), науковим співробітником Ленінградського фізико-технічного

інституту (1930-1933), Уральського фізико-технічного інституту (1933-1948), ленінградського Фізичного інституту академії наук СРСР (1948-1950), директором

ленінградського Фізичного інституту академії наук СРСР (1950-1957), викладачем

Ленінградського політехнічного інституту (1951-1969).

Академік академії наук УРСР (1948).

Лауреат Державної премії СРСР (1951).

Спеціалізувався з проблем ядерної фізики, методики і техніки ядерних експериментів, фізичної електроніки, фізики і техніки прискорювачів, фізики металів і феритів, фотоядерних реакцій.

Відкрив явище зміни знаку постійної Хола; виконав цикл досліджень з вивчення

гальваномагнітних і електричних властивостей впорядкованих сплавів; брав участь у

створенні електронних прискорювачів; розвинув методи електронної та іонної

мікроскопії на рівні атомних розмірів.

Доробки нашого земляка з фотоядерних реакцій стали внеском в розуміння механізму

взаємодії гамма-квантів з ядрами.

Всього К. залишив понад 140 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих М. – С. Круглов, А. Приходько, В. Векслер, Л.

Русінов, Е. Берлович, М. Стабников, Б. Бочагов, І. Лопатін, Д. Камінкер, М. Буйнов, С.

Ритов, М. Абросимов, Є. Стеханов, С. Ніколаєв, М. Буйнов, Д. Алхазов та ін.

***

БЕЗ ІСТЕРИКИ

, з життєвого кредо А. Комара

Головне у житті – без істерики.

ВИСТАЧАЛО НА ВСЕ, з статті О. Воробйова «Основні ціхи в історії Відділу фізики

високих енергій»

Усе життя Антона Пантелеймоновича було пов’язане з розвитком фізики. Він був одним з

ініціаторів будівництва ядерного наукового центру в місті Гатчина, де очолив

лабораторію фізики високих енергій (ЛФВЕ). За його керівництва була розроблена перша

програма досліджень на синхроциклотроні з енергією 1 ГЕВ. Тяжка хвороба змусила 1976

року залишити керівництво лабораторією, проте він продовжував брати участь в її

науковому житті, залишаючись старшим науковим співробітником.

Піонерні наукові праці Антона Пантелеймоновича стосуються фізики металів. У

Ленінграді, а пізніше на Уралі, ним виконаний великий цикл досліджень з вивчення

властивостей упорядкованих сплавів і фазових перетворень в чистих металах і сплавах.

У Свердловську в 1946 р. А. П. Комар разом із співробітниками здійснив запуск першого

в СРСР бетатрона. У кінці 40-х років разом з В. Й. Векслером брав активну участь в

створенні електронних прискорювачів.

Лабораторія рентгенівських і гамма-променів, організована ним, стала однією з ведучих в

країні з вивчення фотоядерних реакцій. І, звичайно, ім’я А. П. Комара назавжди пов’язане

з першими науковими роботами на Гатчинському синхроциклотроні.

Антон Пантелеймонович встигав займатися і викладацькою діяльністю. Під його

керівництвом захищено понад 20 кандидатських і докторських дисертацій.

Його на все вистачало: окрім української і російської мов, він говорив англійською і

вільно читав літературу німецькою і французькою.

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ СИНХРОЦИКЛОТРОН, з кореспонденції «Ентузіазм і

молодість» на hepd.pnpi.spb.ru

У середині п’ятдесятих років минулого століття ленінградський Фізтех мав дві невеликі

лабораторії, котрі орієнтували свою діяльність на експериментальні дослідження за

допомогою прискорювачів частинок. Це – циклотронна лабораторія, очолювана Д. Г.

Алхазовим, і лабораторія рентгенівських та гамма-променів, керована А.П. Комаром.

Лабораторії мали в своєму розпорядженні вельми скромну матеріальну базу – циклотрон

для прискорення важких іонів з енергією до 3 МэВ/нуклон і електронний

синхроциклотрон енергію 100 МЕВ.

На базі цих установок виріс і набрав сили колектив молодих фізиків, які горіли бажанням

зайнятися дослідженнями проблем ядерної фізики і фізики високих енергій, котра тоді

лише народжувалася. Цей невеликий колектив активно поповнювався новим кадрами, в

основному, з випускників кафедри ядерної фізики Ленінградського політехнічного

інституту, також керованої А. П. Комаром.

Майже повна відсутність досвіду досліджень в області ядерної фізики у керівників і ними

керованих, слабка технічна оснащеність лабораторій, ізоляція від міжнародного

співтовариства компенсувалася ентузіазмом і молодістю. Ці умови виявилися

сприятливими для розвитку самостійності і винахідливості фізиків та інженерів. А

винаходити в ту пору доводилося буквально все – від фізичного приладу до джерела

живлення, підсилювачів, амплітудних аналізаторів. І не лише винаходити, а й виготовляти

власними силами.

Саме у той час налагодилася, що стало потім виключно важливим, співпраця з

радіоінженерами. В лабораторії А. П. Комара була створена група радіоелектроніки.

Наступним етапом стало рішення про організацію в Гатчині філіалу Ленінградського

фізико-технічного інституту, спеціально орієнтованого на дослідження в області ядерної

фізики, і про спорудження там протонного синхроциклотрону з рекордною для цього типу

прискорювачів енергію 1000 МЕВ.