авт.) до наступного

мудрого вислову: «Поганий той солдат, який доживає свій двадцятип’ятирічний термін до

відставки. Хороший солдат, старанний не повинен, та й не може дослужитися до звільнення».

Якось п. Головін здійснював інспекторський огляд і на запитання «Чи всім в задоволені?» – «Ні,

мені не додали полотна, і ми не знаємо рахунку артільним грошам» – «Так ти не задоволений?

…Нещасний ти, так? Палок!». Його розіп’яли, живого ношами винесли, а наступного дня він

помер у шпиталі.

Деякі передові офіцери (вони пізніше вступили в Товариство) – Норов, Оболенський та інші –

поширили чутки містом, багатьох обурило, проте все тим і закінчилося.

БУЦІМТО У ПЕРЕДПОКОЇ РАЮ, з листа Ф. Вадківського І. Пущіну від 10 березня 1840 р.

На зворотному шляху ми бачили Оболенського і Глібова. Буду говорити тільки про першого.

Серце скніло, дивлячись на цю благородну, піднесену істоту, поховану, Бог його знає, в яких

пустелях, яка не має змоги з кимсь розділити час, обмінятися словом, засуджена жити з якимось

двоногими, завжди готовими скористатися його рідкісною добродушністю, аби його обдурити чи

обікрасти. Я просто заливався сльозами, коли прощався з ним на березі Селенги. Мені здавалося,

що я залишаю його живого в задушливій могилі.

Проте весело на нього дивитися: він такий твердий, спокійний духом і байдужий до свого

становища, нібито стоїть у передпокої раю. Клопоче, займається господарством, за звичаєм

піклується про інших, обдумуючи кожен свій крок, і навіть знайшовши засіб нас засмішити

описом деяких звичаїв і поводження сільських жителів.

НАШ НАПІВСВЯТИЙ, з дослідження В. Токарєва «Поціновувач добра, супротивник зла»

Імператор був єдиною людиною, яка не любила Євгенія Петровича. У нього були причини

особливо ненавидіти того. Це може здатися дивним, проте сам Оболенський любив Миколу I. У

засланні, дізнавшись про його смерть, щиро був засмучений.

Він пробачив Миколу і жалів його – заповідь «Полюби ворога свого» була для Євгенія Петровича

не відвернутою істиною, а нормою поведінки. Ця Христова заповідь – найважча, і те, що Євген

Петрович зумів виконати її, дуже високо його характеризує. Не дарма декабристи-засланці цілком

серйозно називали Оболенського «наш напівсвятий».

ЗОЛОТО І ЧАВУН: КНЯЗЬ І СЕЛЯНКА, з кореспонденції Л. Караваєвої «Перстень з кайданів

князя Оболенського»

Блискучий князь, поручик лейб-гвардії Фінляндського полку, син губернатора, начальник штабу і

фактичний керівник повстання Євген Петрович Оболенський прибув до Ялуторовська (як і все,

після каторги) 1843 року. Викладав різні предмети в школах, пізніше – інспектував їх. У вільний

час столярував, різав по дереву, захоплювався городництвом і садівництвом.

Через два роки після прибуття одружився на місцевій мешканці Варі Барановій, вільній селянці,

яка була нянькою незаконнонародженої доньки і сина І. І. Пущина. Немає сенсу приховувати, що

навіть його товариші-декабристи без ентузіазму поставилися до цього одруження, проте князь був

твердий.

Він активно зайнявся освітою і вихованням своєї дружини і, як справжній Пігмаліон, створив

свою княгиню, котра надалі гідно увійшла до світського товариства. Понад те, Варвара навіть

стала родичкою Пушкіних.

…У 1998 році в Ялуторовські побував Володимир Миколайович Токарєв – нащадок князя

Оболенського. Він подарував місцевому музеєві немало предметів, які належали сім’ї

Оболенських-Кашкіних: мисливські чоботи, мікроскоп, письмовий прилад, гральні карти, книги.

Володимир Миколайович, як і його дід, зброяр Токарєв, в Тулі закінчив механічний інститут і

конструював зброю. А потім, служивши вже в розвідці, не тільки писав підручники з

шпигунського мистецтва, а й займався ліпленням, гравірував і чеканив, складав вірші, вивчав

мови, захоплювався антикваріатом.

У його багатющій колекції нагород є дуже багато відзнак, що належать славному родоводу. Проте

однією з найдорожчих реліквій залишається перстень князя Оболенського. Примітний він тим, що

виготовлений із золота і чавуну. Чавун – частина кайданів з каторги князя-декабриста.

У жовтні 2006 року в Ялуторовську в рамках великого «декабристського» турне, організованого

Союзом письменників Росії і Декабристським товариством Санкт-Петербурга, побував Андрій

Георгійович Білім-Колосовський, праправнук декабриста Сергія Кашкіна, двоюрідного брата

Євгенія Оболенського, консультант фільму «Зірка привабливого щастя».

Коли він зайшов до будинку Муравйова-Апостола і став поряд з портретом князя Оболенського,

музейники зойкнули: до чого ж схожий!

СОБОРУ – БУТИ, з повідомлення сибірських інформагенцій

В Ялуторовську вирішили відродити один з найкрасивіших храмів Сибіру – Сретенський собор. У

ньому свого часу вінчалися князь Оболенський і колишня кріпосна.

Відроджувати Христову обитель, зруйновану в перші роки радянської влади, планується на

добровільні пожертвування. Місце установки вже освятили священики.

Зовні собор виглядатиме точнісінько так, як і старий храм.