МАРТОС Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий діяч. Генерал від інфантерії (1913).

З дворянської родини.

Народився 20 листопада 1858 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 14 жовтня 1933 р. в м. Загребі (Югославія). Похований з військовими почестями на

місцевому православному цвинтарі (нині – столиця Хорватії).

Закінчив Петровсько-Полтавську військову гімназію, 1-е Павлівське училище (1877), петербурзьку

Миколаївську академію Генштабу (1883).

Служив офіцером лейб-гвардії Волинського полку (1877-1880), старшим ад’ютантом штабів 39-ої

піхотної (1883-1884), 2-ої Кавказької козачої (1884), Кавказької гренадерської (1884-1885) дивізій, Одеського військового округу (1890-1894), начальником штабу 14-ої кавалерійської (1894-1898), 13-ї піхотної (1898-1900) дивізій, десантного (1900), артилерійського (1905) корпусів, командиром

15-ї піхотної дивізії (1905-1907), помічником командувача військами Приамурського військового

округу Приамурського генерал-губернатора і наказного отамана Амурського і Уссурійського

козачого війська (1907-1911), командиром 15-го армійського корпусу (1911-1914), тимчасово

виконуючим обов’язки начальника санітарного управління Кримсько-Азовської добровольчої

армії (1919), начальником державної охорони при головнокомандувачеві Збройних сил півдня

Росії (1919), чиновником загребського військового відомства.

Учасник російсько-тypeцької війни (1877-1878), Китайського походу (1900), російсько-японської

(1904-1905), Першої світової (1914) воєн.

Кавалер орденів св. Станіслава 3-го ступеня, св. Ганни 4-го ступеня з мечами і бантом, св.

Станіслава 1-го ступеня.

Відзначений Золотою зброєю «За хоробрість».

Не сприйнявши більшовицької революції, емігрував спочатку до Греції (1920), а потім –

Королівства сербів, хорватів, словенців (1921).

Серед друзів та близьких знайомих М. – П. Богданович, О. Самсонов, М. Алексєєв, О.

Благовіщенський, А. Денікін, М. Сулькевич, П. Врангель, О. Боровський, І. Романенко, О. Рагоза

та ін.

***

СОЛДАТИ – НЕ ПЛАТОНИ, з професійного кредо М. Мартоса

Солдати – не толстовські Платони Каратаєви.

НА ВОРОЖУ ФАЛЬШИВКУ НЕ КЛЮНУВ, з «Нарису дії XV армійського корпусу в Східній

Пруссії в 1914 році» М. Мартоса

Місто Янов німці пограбували, а кращі громадські будівлі спалили.

...Коли стало темніти, мені принесли радіограму з корпусної іскрової станції; досить

неграмотне донесення повідомляло, що загін генерала Мінгіна запанікував і такає до

російського кордону. ...Виявилося що жодна наша станція цієї депеші не передавала.

Очевидно, вона була сфабрикована німцями. Потім офіцер зв’язку при генералові Мінгіні

доповів мені, що в 2-ій дивізії все благополучно і що дивізія розташувалася на нічліг у

вказаному їй ...пункті.

З цього я зробив висновок , що німці або чекають прибуття підкріплень, або хочуть безкарно

відступити, для чого і бажають відтягнути мою атаку, лякаючи панікою в колоні генерала

Мінгіна. Тому я віддав наказ: атакувати ворога удосвіта 11/24 серпня (години не пам’ятаю), не чекаючи підготовки атаки артилерійським вогнем.

Услід ...я просив генерала Клюєва ударити частиною своїх військ в лівий фланг німців, вказавши час і напрям. Командувачеві ж армією відправив копію..., просячи мене в цьому

підтримати.

РОЛЬ ЖЕРТВИ, зі спогадів М. Мартоса

Відправка російського VI корпусу до Бішофсбургу не тільки підставило його під удари у декілька

разів перевершуючих сил супротивника, але й послужило стратегічною приманкою, яка спокусила

німців рушити свої I резервний і XVII армійський корпуси в тил нашому правому, флангу.

Згадуючи викладене вище про решту російських корпусів, ми бачимо, що XIII корпус маневрував

13/26 серпня вхолосту; XV корпус біля Мюлена мав зачепити своїм крайнім лівим флангом

дивізію ген. Унгера, а за подальшого пересування у вказаному йому напрямі він ...підставляв свій

фланг під удар 3-ї нім. рез. дивізії, ...готової наступати. Командирові XV корпусу було потрібне

велике мистецтво, аби не потрапити до пастки.

XXIII корпус у складі однієї дивізії (2-ї) прямував ...на фронт головних сил німецького ХХ-го

корпусу, підставляючи йому, таким чином, свій лівий фланг і тил.

I-й російський корпус, прикутий до району Сольдау, залишався з правим флангом, який висів у

повітрі...

У міру пересування 2-ої дивізії на північ, права стулка дверей, котрі вели німців до Нейденбургу, нами самими відкривалася. Результат зіставлення стратегій обох сторін не важко передбачати.

Його можна уподібнити тому результату, який вийшов би, якби гравці, що сіли за шашкову

дошку, грали б один в «міцні», а інший в «піддавки».

...Я переживаю четверту війну і ніколи не бачив подібного сум’яття і гонки; це не провіщає нічого

хорошого, і у мене склалося враження, що нам доведеться грати роль жертви.

НЕ СХОЖИЙ НА ІНШИХ ГЕНЕРАЛІВ, з оцінки М. Мартоса О. Солженіциним

Мартос не був схожим на російських представницьких повільних генералів, ...здавався вправно

переодягненим шпаком... сухорлявий, рухливий, неначе не було йому 56 років, дотепний, та ще й

ходив з ціпком-указкою і в розхристаній шинелі під еполетами

ШТАБ ВИЯВИВСЯ НЕ НА ВИСОТІ ПОЛЬОТІВ, з статті В. Куликова «15-й корпусний на

фронтах Першої Світової»

Увечері 25 липня вдалося розшукати начальника штабу корпусу і доповісти про прибуття.

Вальницький попередив начальство, що аероплани в загоні старі і не в змозі здійснювати дальні

розвідки. ...На один з «Ньюпорів» поставили якусь броню, від якої, проте, незабаром довелося

відмовитися, оскільки вантажопідйомність моноплана сильно впала.

Увечері 31 липня був одержаний наказ про виступ до німецького кордону і наступного дня обоз

вийшов в напрямку на Острів.