ДУШЕНКЕВИЧ Дмитро Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, мемуарист.

З дворянської родини.

Народився в 1797 р. в Херсонській губернії Російської імперії (нині – Херсонська область

України).

Помер після 1854 р. в своєму маєтку в Херсонській губернії Російської імперії (нині – Херсонська

область України).

Закінчив 2-й Петербурзький кадетський корпус (1808-1811).

Служив унтер-офіцером Симбірського піхотного полку (1811-1813), старшим дивізійним

ад’ютантом при командирі 27-ї дивізії (1813-1814), офіцером Чугуївського уланського полку

(1813-1814), в Молдавії, південних губерніях Росії.

Учасник Великої вітчизняної війни 1812 р. Брав участь у боях під Красним, Смоленськом, Бородіним, Малоярославцем. В битві при Бородіно зазнав поранення багнетом.

Кавалер орденів Св. Ганни 3-го ступеня, Св. Володимира 4-го ступеня з бантом.

Ім’я Д. занесено до «Галереї військової слави» в Московському храмі Христа Спасителя.

Друкувався в газетах «Російський інвалід», «Вісті».

Перу нашого земляка належить книга «З моїх спогадів з 1812 по 1815 рік».

Серед друзів та близьких знайомих Д. – М. Муравйов-Карський, Д. Нєвєровський, І. Борисов, М.

Ставицький та ін.

***

ЗАХИЩАТИ ВІТЧИЗНУ

, з професійного кредо Д. Душенкевича

Не перестану до кінця днів моїх вважати за найбільше щастя те, що доля удостоїла мене бути в

рядах захисників Вітчизни.

ВІДЧУВАВ, ЩО Я ЖИВИЙ, з книги Д. Душенкевича «З моїх спогадів з 1812 по 1815 рік»

Вранці якесь таємне в старших хвилювання вселило і нам, маленьким офіцерам, внутрішній

неспокій; звеліли раніше людям обідати, відправляти обози і в’юки до Смоленська; нарешті, залишивши свої курені і місто за дамбою на висотах, де нам, недосвідченим, прочитано... наказ...

По той бік м. Красне з’явилася рухома ...лінія, яка сполучала навколишній ...ліс з далеким

звивистим Дніпром. Багато тисяч ошатної французької кавалерії від містечка Ляди наближалося

до Красного.

Паризькі гусари підійшли до залишених нами куренів; 12-фунтова [гармата]пролунала раз і

вдруге; обидва постріли вельми вдало зустріли гостей, котрі негайно відійшли на дистанцію; а

кінні єгеря, спішившись, славно кинулися в місто на наш 49-й Єгерський полк, що перебував у

засідці, і почалася запекла перестрілка в самому місті.

В цей час генерал Нєвєровський, угледівши невідповідну перевагу ворожих сил, ...звелів 50-му

Єгерському полку, об’єднавшись з двома гарматами Донської артилерії, форсовано зайняти

призначену ним позицію в 16-ти верстах від Красного, де рішуче зупинити натиск ворога.

...Хто за своє життя потрапляв вперше в запеклий, галасливий і небезпечний бій, той може уявити

відчуття воїна моїх років: все здавалося якимсь незрозумілим явищем, відчував, що я живий, бачив все, що відбувається навколо, але не осягав, як, коли і чим весь жахливий, нез’ясовний цей

гармидер скінчиться?

...Ось перша зустріч новосформованих російських воїнів числом 5 тис. проти 25-ти тис. пихатої

кавалерії під командуванням гучних маршалів Франції з фатальним визначенням самого

Наполеона: «Знищити незначущий загін», в якому і я мав честь залишитися не знищеним, отримавши перший урок на смертоносному театрі військової слави 1812-го.

...Годині о 8-мій він (Кутузов М. – авт.) вже з’явився біля нашого бівуачного табору. ...До нас тихо

під’їхав в сюртуку і білому кашкеті заслужений старий, якого ми ще жодного разу не бачили, з

усію своєю свитою; він привітався тоном батьківським і ласкаво сказав: «Хлоп’ята, сьогодні

доведеться вам захищати землю рідну, треба служити вірою і правдою до останньої краплі крові; кожен полк буде кинутий в бій ...я розраховую на вас, Бог нам та допоможе!»

ПОЛЯКІВ В ПОЛОН НЕ БРАЛИ, зі спогадів Д. Душенкевича

Битва ...в день облоги Смоленська багатоскладова і різноманітна; дозволю собі пригадати лише те, в чому брав участь.

Нам наказано крок за кроком з боєм відступати до Малаховських воріт; коли ж після завершення

відступу, французи зайняли форштат і розмістилися в будинках, з яких стріляли по нас,

...Нєвєровський наказав знищити ворога ...і спалити форштат; мисливці, узявши палильні у

артилеристів свічки, підбігли до будинків, запалили їх і в ту ж хвилину атакували кожен будинок.

З французів і поляків, що там перебували, рідко хто врятувався. Наші солдати брали в полон

декого з французів, але усі поляки стали жертвами помсти і презирства.

...Битва всюди посилювалася...; після знищення форштата французи намагалися ...дистанційними

колонами, ...струнко підведеними, атакувати наші ворота, але загальний вигук «Хлопці, в багнети!

Ура!» прожогом повернув французьких молодців за згорілий форштат, до ярів, ...після чого вони

почали бомбардувати місто, а нам звеліли підійнятися на стіни...

...Вечоріло: запал битви навкруги не вщухав; перетворений на попіл форштат як полум’яне озеро

відділяв нас від французьких полчищ, що густо обійняли і майже невпинно поривалися зайняти

Смоленськ; у багатьох місцях палало вже древнє місто, а догораючі вежі стін його з тріском і

сильним шумом падали на нас... Воістину види жалісні з усіх боків вражали очі і серце...

КНИГА ЗАЛИШИЛАСЯ НЕЗАВЕРШЕНОЮ, з статті А. Тартаковського «Спогади» Д. В.

Душенкевича

Спогади Душенкевича зберігаються в РДАЛМ (Російському державному архіві літератури та

мистецтва – авт.), куди свого часу надійшли з Держлітмузею. Рукопис є 18 аркушами писаного

тексту з правкою автора. Папір формату 23 х 37 см, з фабричним тисненням в лівому верхньому

кутку букв «I.Т.» в овальному вінку з листя.

Рукопис зшито в зошит, перший аркуш утворює обкладинку, на обороті його – зміст. Спогади не

підписані; лише під змістом зроблена позначка: «1838-го року. Кишинів. Д.Д.» – тим же почерком, що й авторська правка.

Спогади складаються з «Передмови», «Вступу», першого, другого і третього «Зошитів»,