МЕЧНИКОВ Ілля Ілліч

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Зоолог, фізіолог. Автор теорії походження багатоклітинних організмів. Відкривач явища

фагоциту. Автор терміну «геронтологія». Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини

(1908).

З дворянської родини. Батько, Мечников І., – гвардійський офіцер; брат, Мечников Л., – географ,

соціолог, публіцист.

Народився 3 (15) травня 1845 року в с. Іванівці Куп’янського повіту Харківської губернії

Російської імперії, але саме в цей час батьки переїхали в с. Панасівку (нині – Дворічанський район

Харківської області України).

Помер 2 (15 липня) 1916 р. в м. Парижі (Франція).Урна з прахом, у відповідності з заповітом,

зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту.

Закінчив 2-у Харківську гімназію (1856-1862), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1862-1864).

Стажувався в Західній Європі (1864-1866), працював в Петербурзькому (1868-1870), одеському

Новоросійському (1867-1888) університетах, паризькому Пастерівському інституті (1888-1916).

Нобелівську премію отримав за «дослідження механізмів імунітету».

Кавалер медалі Коплі Лондонського королівського товариства.

Почесний член Американської академії мистецтв та наук (1898), член-кореспондент (1883),

почесний член Петербурзької (1902) і Паризької (1904) академій наук.

Друкувався в журналі «Мюллерівський архів».

Як літератор дебютував рецензією на посібник з геології професора Леваківського (1861).

Потім настала черга доробків: «Деякі факти з життя інфузорій», «Етюди оптимізму», «Етюди про

природу людини», «Ембріологічні етюди про медуз», «Сорок років пошуку раціонального

світогляду», «Засновники сучасної медицини (Пастер, Лістер, Кох)».

Перу нашого земляка також належать книга «Несприйнятливість при інфекційних хворобах»

(1901), низка робіт з проблем старіння.

М. – автор учення про цитотоксини, засновник теорії зародкових листків, один з фундаторів

еволюційної ембріології, мікробіології та імунології, порівняльної патології.

У дослідах на собі довів роль холерного вібріона як збудника азіатської холери. Вражав себе і

поворотним тифом.

Один з засновників в Одесі першої на теренах Російської імперії бактеріологічної станції (1886).

Що стосується особистого життя, то наш земляк після смерті першої дружини намагався звести

рахунки з життям (1869).

Ім’ям М. названо село в Дворічанському районі Харківської області і тамтешнє

сільськогосподарське підприємство.

Воно також присвоєно Одеським національному університтові і науково-дослідному інституту

епідеміології та мікробіології, Харківському НДІ мікробіології, вакцин і сироваток, вулицям

Києва, Одеси, Харкова, Дніпропетровська.

Бронзові бюсти видатному вченому встановлені в м. Харкові та в селищі Дворічанське

Харківської області.

У Росії існує премія і Золота медаль імені нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих А. – М. Пирогов, І. Сєченов, М. Гамалія, П. Ерліх, Л. Пастер,

Л. Толстой, В. Зеленський, Р. Кох, О. Ковалевський, Л. Тарасевич, П. Циклінська, І. Савченко, Я.

Бардах, В. Хавкін, М. Лисенко, В. Підвисоцький та ін.

***

ПОДОВЖУВАТИ ЖИТТЯ

, з наукового кредо І. Мечникова

Треба подовжувати життя, а не старість.

БЕЗ РОСІЯН – СПОКІЙНІШЕ, з листа І. Мечникова дружині у травні 1893 р.

З того часу, як росіян не стало у моїй лабораторії (у Пастерівському інституті), життя моє набагато

спокійніше й чистіше. Я би так не хотів, щоби вони знову занадилися сюди.

НИЦІ ЗВИЧАЇ, з листа І. Мечникова дружині у травні 1902 р.

Уже з перших твоїх (дружини) депеш я зрозумів, що Петербург і Росія тобі не до душі. Бачиш, дорога, чотирнадцять років життя за кордоном не минули марно. Те, що ти називаєш (тамтешнім)

сірим, буденним життям, ні що інше, як ниці звичаї.

КРИТИКУВАВ ПАНІВНЕ ВЧЕННЯ, зі спогадів Б. Клейна

У Київському університеті, в найбільшій 14-й аудиторії, зібралося безліч лікарів, професорів і

студентів. Мечников говорив виразно, просто, без жодних ораторських прийомів, і все ж одразу

заволодів увагою аудиторії, яка ловила кожне слово геніального вченого.

Він говорив про холерного вібріона, критикуючи панівне вчення, розповідав про досліди з холери

його учня, в майбутньому відомого вченого Сапарелі. Коли Мечников закінчив, оплески довго не

вщухали, і всі розійшлися, несучи у своїй пам’яті слова і діяння цього великого вченого.

В ПАРИЖІ ВИ ЗАПАЛИЛИ НАУКОВЕ ВОГНИЩЕ, з вітального листа Е. Ру з нагоди 70-ліття

І. Мечникова

...Ви стали на чолі школи і створили в цьому інститутові науковий осередок... У Парижі, як і в

Одесі, Ви запалили наукове вогнище, світло якого було видно здалека. Інститут Пастера багато за

що завдячує Вам.

Ви принесли йому престиж Вашого імені, і працями своїми та своїх учнів. Ви значною мірою

сприяли його славі. В ньому Ви продемонстрували приклад безкорисливості, відмовившись від

будь-якої оплати в роки, коли насилу зводили кінці з кінцями...

ВИНАХІДНИК КЕФІРУ, з статті Н. Позняк-Хоменко «Перший нобель з України»

…В італійському містечку Мессіни, як згадував сам Мечников, відбувся перелом в його

науковому житті. Спостерігаючи за прозорими личинками морської зірки, він помітив, як група

клітин, що вільно блукали організмом, одразу скупчувалася там, куди потрапляли сторонні тіла.

Якщо цих сторонніх тіл було порівняно мало, клітини їх просто з’їдали. Це йому нагадало

реакцію запалення, що спостерігалася в людей. Мечников назвав це явище фагоцитозом (від

грецького phagein – їсти).

Його виступ в 1883 році на 7-му з з’їзді природників і лікарів в Одесі викликав збурення в усьому

науковому світі. Справа в тому, що на той час у науці панувала теорія про пасивну роль організму

в процесі