військових школах

(корпусах – морському, суходільному, артилерійському, інженерному), державному банку тощо.

Вони утворювали в Петербурзі поважну і досить авторитетну українську колонію, яка численними

нитками була пов’язана з поступовою російською інтелігенцією і навіть керівними урядовими

колами Росії, але разом з тим зберігала найщільніший зв’язок з своєю батьківщиною.

І культурне, і політичне життя російської столиці розвивалося тоді під сильним впливом українців.

Відповідні зв’язки йшли з російського боку через Радищева (дуже близького до української

колонії і особисто, бо він був одружений двічі з українками-сестрами Рубанівськими,

племінницями його друга і товариша по Лейпцігському університету, А. К. Рубанівського),

Новикова (масонські ложі, де було чимало українців, а з українського боку – через Капніста

(літературний гурток Державіна) та інших. Різними шляхами (зокрема масонським – через

Баженова і Львова або через знайомого Державіна – Михайла Антоновського ці зв’язки доходили

аж до самого шефа російської опозиції – вел. кн. Павла Петровича, що здавна виявляв свою

прихильність до України і українців (ще під впливом голштінських традицій Гатчинського двору),

протегував їм, особливо військовим – тим, що служили в голштінській гвардії його батька, Петра

III (А. Гудович, В. Ханенко, С. Карнович, О. Милорадович, Максимович, Борсук, Жураковський та

інші) і в його власних гатчинських військах (М. Котлубицький, П. Капцевич та інші), вживав у

розмові українських слів тощо.

Навіть у найближчому оточенні великого князя були українці (наприклад, його флігель-ад’ютант,

згодом генерал Микола Осипович Котлубицький, син асесора Колегії закордонних справ,

конотопського дідича Осипа Григоровича Котлубицького і дружини його, з роду Міклашевських,

автор цікавих спогадів). Недарма ж в українських колах виникла була думка про гетьманство

Павла Петровича.

ОДИН З НАЙОСВІЧЕНІШИХ ЛЮДЕЙ XVIII СТОЛІТТЯ, з книги Ц. Грін і О. Третяка

«Публічна бібліотека очима сучасників»

Зводився перший в Росії будинок спеціально для бібліотеки. Місце для нього вибрали в центрі

Петербурга, на перетині Сінної (Великої Садової) вулиці і Невського проспекту. Будинок мав

стати окрасою столиці, і справа заключалася не лише в архітектурних достоїнствах проекту

Соколова.

У новому будинку Катерина II мала намір розмістити бібліотеку, якої Росія ще не знала. З її

появою Петербург, його головна «першпектива» повинні були стати символами не тільки

державної, але й духовної моці Російської імперії.

Катерина II, як писав М. І. Антоновський , «не обійшла власною прозірливою увагою таке важливе

джерело народної освіти, як публічні державні бібліотеки чи доступні для всіх книгосховища».

Антоновський, бібліотекар Публічної бібліотеки, один з найосвіченіших людей XVIII століття, в

доповідях і записках, адресованих Катерині II і Павлові I наприкінці 1790-х років, а також у

спогадах неодноразово повертається до викладу планів і намірів імператриці.

…Бібліотека мала бути, за висловом Антоновського, «всеросійською», місцем, де зберігатиметься

«повне зібрання російських книг».

…З спогадів Антоновського видно, що в наміри входило також акумулювання книг, надрукованих

не лише в Росії, а й в чужих краях російською і церковнослов’янською мовами.

ДОПОВІДАТИ ОСОБИСТО МЕНІ, КАТЕРИНІ II, з «Правил чинам, службовцям при

бібліотеці»

III...Надвірному раднику Антоновському, котрий набув досвід під час класифікування значної

частини Варшавської бібліотеки, та враховуючи його знання мов і наук, сприяти в загальній справі

облаштування Бібліотеки, подаючи свої думки і рішення у випадках, коли у панів класифікаторів

виникають сумніви з того чи іншого приводу; ...також контролювати грошові витрати по

Бібліотеці і записування їх у шнуровану книгу, за моєю візою; керувати людьми, котрі

перебувають у Бібліотеці для механічних робіт і …інвалідами; вести журнальні нотатки про

роботи в Бібліотеці і подавати мені про це щотижневі рапорти.

Покладаємо також на нього, п. Антоновського, здійснювати все листування у справах Бібліотеки,

включаючи відносини з публічними місцями і особами, які керують департаментами; вести

відповідний обліковий журнал.

Понад це, покладається на нього ж і класифікація та опис рукописів латинсько-польських,

французьких, італійських, німецьких і англійських.

Коли ж надійде найвище веління про закупівлю для Імператорської Публічної бібліотеки книг та

рукописів російською і словенською мовами для подальшого поповнення заради честі нації, тоді

він же, п. Антоновський, має взяти на себе збирання, прийом і закупівлю; а також доповідати мені

про хід класифікації.

Він же, п. Антоновський, має прийняти на себе нагляд за переписувачами, палітурниками і

таврувальниками, котрі знаходяться при Бібліотеці, – щодо видачі за розписками їм для опису,

плетіння і таврування штемпелем, спеціально виготовленим для цієї Публічної Імператорської

бібліотеки, книг.

Також зробить він опис усіх естампів і рідких книг, і зберігати його за своєю печаткою.

Для допомоги йому, п. Антоновському, у всіх покладених на нього роботах призначається п.

титулярний радник Попов.