ВАСЮТІН Володимир Володимирович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Льотчик-космонавт (59/182). У Космосі перебував 64 доби 21 години 52 хвилини 8 секунд.

З родини службовців.

Народився 8 березня 1952 р. в м. Харкові СРСР (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Помер 19 липня 2002 р. в Зоряному містечку Московської області (РФ). Похований на цвинтарі

селища Моніно Щолківського району Московської області РФ.

Закінчив Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ім. С. Грицевця (1973), школу

льотчиків-випробовувачів, Військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна.

Служив льотчиком-інструктором в ВПС СРСР (1973-1976), загоні космонавтів (1976-1985), Центрі

підготовки ім. Ю. Гагаріна (1986-1996), заступником начальника Військово-повітряної академії ім.

Ю. Гагаріна (1996-2002).

Герой Радянського Союзу (1985).

Здійснив політ на космічному човні «Союз Т-14» (1985). Під час нього перейшов на орбітальну

станцію «Салют-7», де працював понад два місяці. Політ довелося припинити 21 листопада через

серйозну хворобу.

Наш земляк – почесний громадянин м. Кіто, столиці Еквадору (2001).

На школі №171 м. Харків встановлено меморіальну дошку (2005).

Серед друзів та близьких знайомих В. – Г. Гречко, О. Волков, В. Джанібеков, В. Титов, А.

Ніколаєв, П. Попович, О. Леонов, В. Савіних та ін.

***

НЕ ЗМІНЮВАТИ,

з професійного кредо В. Васютіна

Не змінювати заплановане завдання.

ЗАРАЗОМ ПРИБРАЛИ І СКОРПІОНІВ, із звіту В. Васютіна про тренування на виживання в

азійській пустелі

18.07.1978 р

В 10.50 висадилися з гелікоптера в серці пісків на такирі. Розкрили величезне шатро парашута від

космічного корабля і почали кроїти його для споруди притулку, заздалегідь знявши скафандри і

переодягнувшись.

Одночасно оцінили місцевість. Такий пейзаж бачу вперше. Це породжує зацікавленість не тільки

до нової обстановки, але й до роботи, яка проводиться без будь-яких умовностей.

Ми знаходимося на твердій, потрісканій поверхні такиру. Навколо нас піщані бархани заввишки

3,5 метри, завдовжки 50-100 метрів і шириною до 20 метрів.

На найближчий з них винесли багатошаровий тент розміром 2 на 2 метри. Робота з його

виготовлення зайняла 1 годину 15 хвилин, і це за шаленої спеки.

Об 12.15 почали споруджувати укриття. Через 25 хвилин воно було закріплене, підперте

стовпчиками з чобіт, заповнених піском. З-під тенту вигребли гарячий верхній шар піску

(приблизно 20 сантиметрів) до прохолодності. Заразом прибрали і живність: скорпіонів, скарабеїв.

До сеансу зв’язки залягли під тентом, діставши радіостанцію і ракети.

Весь цей час мів піщаний поземок. Він потрапляв через «піскоріз» (пристосування з парашута для

відведення піску, що летить) і під тент. Дуже стали в нагоді льотні окуляри.

14.05. Провели сеанс зв’язку. По черзі виходили з-під тенту. Переконалися, що під ним

температурний режим трішки кращий. Величезна різниця в температурі підстилаючого піску. А

взагалі, жартували ми, пляжик узбеки відбудували собі що треба!

15.05. Виживання ведемо пасивне. Лежимо під тентом і розмовляємо. Самопочуття нормальне.

Пульс у мене 78 ударів на хвилину.

17.05. Сеанс зв’язку. Боремося зі спекою. Нерухомо лежимо під тентом.

Вважаю, що група поставлене завдання виконала. На всіх етапах прагнули слідувати розробленій

методиці і переконувалися, що вона вірна.

ЗАПАЛЕННЯ, з статті В. Головачова «Невідомі епізоди позаземного життя»

Космонавти, ці, здавалося б, «залізні багатирі», відібрані з найздоровіших, найвитриваліших

військових льотчиків або фахівців, насправді такі ж живі люди і хворіють на орбіті. Причому не

так рідко, як може здатися необізнаним.

Переговори членів екіпажу з лікарями ведуться по закритій лінії зв’язку, де сигнали передаються в

закодованому вигляді. У медичній кімнаті, що має на вхідних дверях замок з шифром, під час

сеансу зв’язку знаходяться тільки медики. Лише декілька чоловік в Інституті медико-біологічних

проблем мають доступ до матеріалів обстежень космонавтів і переговорів з ними.

…А трапляється різне. Командир човна «Союз Т-14» 33-річний підполковник ВВС Володимир

Васютін, бортінженер Віктор Савіних і космонавт-дослідник Олександр Волков повинні були

пропрацювати в космосі півроку. Але вже через два місяці тяжко занедужав командир Васютін –

«запальне захворювання». Стан його здоров’я швидко погіршувався. Зняти гостроту за допомогою

ліків, що є на борту виявилося неможливим. І було ухвалено рішення: політ терміново припинити.

Готуючи статтю до публікації, я знайшов цікаву таблицю, в якій фахівці, що займаються

космічною медициною, звели докупи захворювання і травми, можливі в тривалому космічному

польоті. У списку –понад 80 пунктів: від порушень серцевого ритму, радикуліту, гострого

апендициту до ниркових колік, карієсу, пневмонії і навіть черепно-мозкової травми. У іншому

документі наголошувалося: зниження імунітету членів екіпажа підвищує вірогідність розвитку

інфекційних захворювань.

Ситуацію коментує заступник директора Державного наукового центру – Інституту медико-

біологічних проблем РАН, дійсний член Міжнародної академії астронавтики, доктор медичних

наук Валерій Богомолов:

– Поза межами Землі – інші умови: радіація, невагомість, замкнений житловий простір.

Відбувається мутація бактерій, грибків, які набувають несподіваних властивостей. Наприклад,

починають «їсти» метал, полімерні матеріали.

Міняються покоління мікроорганізмів, з’являються нові властивості у бактерій. Сьогодні відомо

понад 70 видів мікроорганізмів, що «прописалися» на Міжнародній космічній станції.

А ще треба враховувати шум, стреси, дуже напружену роботу членів екіпажа. Нарешті, в організмі

людини під час польоту відбувається перебудова, зокрема